Кінцеві плоскопаралельні міри (КПМ) призначені для високоточного відтворення одиниці довжини та використовуються як еталонні засоби вимірювання. Їх основне призначення включає: контроль лінійних розмірів деталей машин, інструментів та пристосувань з високим допуском; калібрування та перевірка точності вимірювальних приладів, таких як мікрометри, нутроміри, індикатори, скоби; налаштування верстатів та контрольних пристосувань. КПМ є незамінними в метрологічних лабораторіях, машинобудуванні, приладобудуванні та інших галузях, де потрібна висока точність вимірювань.
Кінцеві плоскопаралельні міри виготовляються з високоякісних матеріалів, що забезпечують їх стабільність, зносостійкість та довговічність. Основними матеріалами є легована сталь з високою твердістю (зазвичай 61-65 HRC) або тверді сплави, що гарантує мінімальну деформацію та високу стійкість до абразивного зносу. Поверхні мір мають дзеркальну чистоту та високу площинність, що досягається шляхом точного притирання. Класи точності КПМ регламентуються міжнародними стандартами ISO 3650 та національними стандартами, такими як ГОСТ 9038. Ці стандарти визначають граничні відхилення від номінального розміру, площинність та паралельність вимірювальних поверхонь, а також допуск на відхилення від перпендикулярності бічних граней. Набори мір формуються таким чином, щоб забезпечити можливість складання будь-якого розміру в заданому діапазоні з мінімальним кроком.
При підборі кінцевих плоскопаралельних мір необхідно враховувати необхідний клас точності, діапазон вимірювань та умови експлуатації. Класи точності (наприклад, 00, 0, 1, 2, 3) визначають допустиму похибку мір, де клас 00 є найвищим. Для забезпечення довговічності та збереження точності, КПМ вимагають дбайливого поводження. Перед використанням міри слід очистити від забруднень та довести до температури вимірювального приміщення для уникнення температурних деформацій. Зберігання мір здійснюється в спеціальних футлярах, що захищають їх від механічних пошкоджень та корозії. Регулярна метрологічна повірка є обов'язковою для підтвердження їх відповідності встановленим стандартам та збереження високої точності вимірювань.
Вибір кінцевих мір залежить від необхідної точності та умов експлуатації. Для виробничих потреб часто обирають сталеві набори класу 1, а для інтенсивного використання в умовах верстатів підходять карбідні КМД. Для вологого середовища краще керамічні міри, оскільки вони стійкі до корозії. Чим більше плиток у наборі, тим більше комбінацій довжин можна створити.
Кінцеві міри виготовляють переважно з гартованої підшипникової сталі, кераміки (на основі циркону або оксиду алюмінію) та карбіду вольфраму. Сталеві міри є найпоширенішими, керамічні відрізняються високою зносостійкістю, стійкістю до корозії та відсутністю намагнічування, а карбідні мають найбільшу твердість.
В Україні діє ДСТУ ISO 3650:2009, який визначає чотири класи точності: K, 0, 1, 2. Клас K використовується для вимірювальних лабораторій, клас 0 – для перевірки робочих мір, а класи 1 та 2 – для налаштування вимірювальних засобів та як робочі міри. За ДСТУ ГОСТ 9038-2009 КМД поділяються на еталонні та робочі міри довжини.
Для забезпечення точності кінцеві міри необхідно притирати одна до одної, що створює міцне зчеплення поверхонь. При складанні блоків мір слід прагнути до мінімальної кількості плиток. Зберігати міри потрібно у спеціальних футлярах, регулярно здійснювати їх повірку та уникати торкання робочих поверхонь руками.