Токарні різці є основним різальним інструментом для виконання операцій точіння на токарних верстатах. Вони використовуються для зовнішньої та внутрішньої обробки циліндричних, конічних, фасонних поверхонь, а також для відрізання, проточування канавок та нарізування різьб. Ефективність обробки залежить від правильного вибору геометрії різця, матеріалу різальної частини та режимів різання (швидкість, подача, глибина різання). Інструмент забезпечує формування поверхонь з необхідним допуском та чистотою.
Конструкція токарного різця включає державку та різальну частину. Державка забезпечує кріплення інструменту в різцетримачі верстата. Різальна частина може бути виконана з різних матеріалів, що визначає її експлуатаційні властивості та сферу застосування. Поширені матеріали включають:
Різці можуть мати напайні пластини з твердого сплаву або змінні багатогранні пластини, що кріпляться механічно. Покриття різальної частини (наприклад, TiN, TiAlN) значно підвищує зносостійкість та термін служби інструменту, зменшуючи коефіцієнт тертя та запобігаючи налипанню стружки.
Вибір токарного різця здійснюється з урахуванням типу оброблюваного матеріалу, необхідної точності, шорсткості поверхні та параметрів верстата. Важливими критеріями є геометрія різальної частини (кути заточування, радіус при вершині), розміри державки та тип кріплення. Інструмент відповідає міжнародним стандартам ISO 513, ISO 1832, DIN 4971-4980, а також національним стандартам, що регламентують розміри, допуски та технічні вимоги до різців. Правильний підбір інструменту забезпечує оптимальну подачу, мінімізує вібрації та гарантує стабільну роботу з високою продуктивністю.
Існує кілька основних типів токарних різців, кожен з яких призначений для конкретних операцій. Прохідні різці використовуються для обробки зовнішніх циліндричних та конічних поверхонь, а також для чорнової та чистової обробки. Відрізні різці призначені для відрізання заготовок, прорізання канавок та розрізання довгомірних матеріалів. Розточувальні різці застосовуються для обробки внутрішніх отворів, як наскрізних, так і глухих. Різьбові різці слугують для нарізання зовнішньої та внутрішньої різьби. Фасонні різці використовуються для створення складних профілів деталей.
Для обробки нержавіючої сталі рекомендується використовувати різці з твердих сплавів, таких як ВК6 або ВК8, або зі змінними твердосплавними пластинами (СМП). Нержавіюча сталь є "примхливим" матеріалом, який схильний до підвищення щільності під час деформації та швидкого зносу ріжучих елементів. Тому для мінімізації цих проблем застосовують спеціальні різці для високолегованих сплавів, що працюють на низьких швидкостях, а також мастильно-охолоджуючі рідини (МОР).
Токарні різці класифікуються за різними параметрами, включаючи напрямок подачі (праві/ліві), форму робочої головки (прямі, відігнуті), розміри державки (квадратні, прямокутні) та матеріал ріжучої частини. Міжнародний стандарт ISO 513-75 виділяє три основні групи різання для твердосплавного інструменту: група P – для матеріалів, що дають зливну стружку (наприклад, сталі), група K – для матеріалів, що дають як зливну, так і стружку надлому (наприклад, чавун), та група M – для обробки різних матеріалів.
Для зменшення зносу різців та покращення якості обробки важливо контролювати виліт різця, оскільки великий виліт збільшує вібрацію та погіршує якість поверхні. Правильна подача також критична: надмірна подача призводить до перегріву та сколів, а занадто мала – до натирання. Ефективне охолодження за допомогою МОР змиває стружку та підтримує стабільний розмір. Необхідно використовувати якісну оснастку, оскільки навіть хороший різець не дасть результату з нестабільною державкою. Також важливо правильно вибирати геометрію ріжучої частини та кути різця залежно від матеріалу та виду обробки.