Технічні пластини, відомі як техпластини, а також кабоми, є монолітними або композитними виробами, що базуються на гумових або полімерних матеріалах. Їхнє основне призначення — забезпечення ущільнення нерухомих з'єднань, запобігання тертю між металевими поверхнями, а також ефективне сприйняття одиночних ударних навантажень. Ці матеріали широко використовуються як прокладки, настили, демпфери, а також для віброізоляції та амортизації в промисловому обладнанні. Залежно від типу, техпластини можуть застосовуватися в машинобудуванні, хімічній, нафтогазовій та інших галузях промисловості, де потрібна стійкість до агресивних середовищ та механічних навантажень.
Асортимент техпластин включає різні марки гуми, кожна з яких має специфічні властивості. Найпоширеніші марки: ТМКЩ (тепломорозокислотолугостійка), МБС (маслобензостійка) та АМС (атмосферомаслостійка). Техпластини ТМКЩ призначені для роботи в умовах впливу повітря, азоту, інертних газів, прісної, морської, промислової та стічної води, а також розчинів солей, кислот та лугів з концентрацією до 20%. Діапазон робочих температур для ТМКЩ зазвичай становить від -30°C до +80°C, хоча деякі модифікації можуть працювати від -40°C. Пластини МБС демонструють високу опірність до нафти, бензину, мастил та дизельного палива при температурах від -30°C до +80°C.
Окрім гумових, значного поширення набули поліуретанові техпластини, які відрізняються підвищеною зносостійкістю, довговічністю та еластичністю. Поліуретан має високу стійкість до деформацій, кислот, масел та бензину, зберігаючи свої властивості в температурному діапазоні від -60°C до +80°C. Твердість поліуретанових виробів може варіюватися від 15 до 97 одиниць за Шором А, що дозволяє використовувати їх у деталях машин, що піддаються значним силовим навантаженням.
Техпластини виготовляються відповідно до державних стандартів, зокрема ГОСТ 7338-90, який регламентує вимоги до гумових та гумовотканинних пластин. Вони поділяються на два класи: перший клас призначений для виготовлення виробів, що ущільнюють вузли, які працюють під тиском понад 0,1 МПа, а другий клас — для тиску до 0,1 МПа, а також як прокладки та настили. Залежно від способу виробництва, техпластини бувають формовими (Ф) та неформовими (Н), останні поставляються в рулонах.
Розміри техпластин варіюються: рулонні пластини мають товщину від 1 до 20 мм, ширину від 800 до 1500 мм та довжину до 10 метрів. Листові техпластини доступні в товщинах від 1 до 60 мм (або до 80 мм) з типовими розмірами 500x500 мм, 700x700 мм, 1000x1000 мм. При виборі необхідно враховувати ступінь твердості (м'яка, середня, підвищена твердість за Шором А), що впливає на еластичність та опірність деформаціям. Правильний підбір матеріалу та геометрії забезпечує необхідний допуск та зносостійкість у конкретних умовах експлуатації.
Вибір техпластин залежить від матеріалу обробки, типу операції (чорнова, чистова), необхідної точності та умов різання. Для чорнової обробки обирають пластини з підвищеною міцністю та стійкістю до ударних навантажень, тоді як для чистової – з гострими кромками для високої якості поверхні. Важливими параметрами є форма пластини (ромбічна, квадратна, трикутна, кругла), задній кут та радіус при вершині.
Техпластини виготовляються з твердих сплавів на основі карбіду вольфраму, титану, танталу та кобальту. Для обробки загартованих сталей використовують пластини з карбіду бору (CBN) або полікристалічного алмазу (PCD). Вольфрамокобальтові сплави підходять для сталі, чавуну та кольорових металів, а титановольфрамокобальтові – для сталей при високих швидкостях різання.
Основним міжнародним стандартом для твердосплавних пластин є ISO 1832. В Україні також застосовується система, близька до ISO, з додатковими позначеннями за ГОСТ, наприклад, ГОСТ 19042-80. Маркування ISO містить інформацію про форму, задній кут, клас точності, наявність отвору та стружколома.
Для оптимальної довговічності обирайте пластину з максимально можливим кутом при вершині. При схильності до вібрації використовуйте менший радіус вершини. Важливо правильно підбирати режими різання (швидкість, подача, глибина) відповідно до матеріалу заготовки та можливостей обладнання. Багато виробників надають таблиці з рекомендованими режимами різання.