Розгортки застосовуються для фінішної обробки попередньо просвердлених або розточених отворів, забезпечуючи високий клас точності (до IT5-IT7) та низьку шорсткість поверхні (Ra 0.8 – Ra 0.4). Цей інструмент є ключовим у машинобудуванні, приладобудуванні та ремонтних роботах, де вимагається жорсткий допуск на діаметр та геометрію отвору. Залежно від конструкції, розгортки можуть бути ручними або машинними, а також циліндричними або конічними. Ручні розгортки використовуються для невеликих обсягів робіт, тоді як машинні інтегруються у верстатне обладнання для серійного виробництва.
Конструкція розгортки включає робочу частину з ріжучими кромками, калібруючу частину для забезпечення точності та хвостовик для кріплення. Ріжучі кромки розташовані під певним кутом, що впливає на якість обробки та відведення стружки. Матеріали для виготовлення розгорток обираються з урахуванням оброблюваного матеріалу та умов різання. Поширені матеріали: швидкорізальна сталь (HSS, HSS-E з додаванням кобальту) для обробки сталей та чавунів, а також тверді сплави (наприклад, ВК8, Т5К10) для високопродуктивної обробки твердих та абразивних матеріалів. Деякі розгортки мають покриття (TiN, TiCN, AlTiN), що підвищує їх зносостійкість та дозволяє збільшити швидкість різання та подачу.
Вибір розгортки здійснюється на основі необхідного діаметра отвору, класу точності, матеріалу заготовки та типу обладнання. Важливими параметрами є діаметр, довжина ріжучої частини, кількість зубів, геометрія ріжучих кромок та тип хвостовика (циліндричний, конічний Морзе). При експлуатації необхідно дотримуватися рекомендованих режимів різання (швидкість, подача) та забезпечувати адекватне охолодження для запобігання перегріву та збереження допуску. Правильний підбір та використання розгорток гарантує отримання отворів з високою точністю та якістю поверхні, мінімізуючи відсоток браку та збільшуючи термін служби інструменту.
При виборі розгортки необхідно враховувати матеріал заготовки: для м'яких металів підходять стандартні розгортки, а для загартованих сталей краще використовувати інструменти з твердосплавними пластинами. Також важливий тип обробки (ручна або машинна), діаметр і допуск отвору, а також якість ріжучих кромок. Для конічних отворів, наприклад, під інструментальні конуси, застосовують спеціальні конічні розгортки.
Розгортки зазвичай виготовляються зі швидкорізальної сталі (HSS), такої як Р6М5 або 9ХС, а також з твердих сплавів (наприклад, карбіду вольфраму) для підвищення стійкості та продуктивності. Твердосплавні розгортки ідеально підходять для обробки високоміцних, жароміцних, легованих та нержавіючих сталей, чавунів, кольорових сплавів, титанових сплавів та композитних матеріалів. Розгортки зі швидкорізальної сталі ефективні для м'яких металів та загального застосування.
Розгортки класифікуються за типом (ручні, машинні, регульовані, насадні, конічні), а також за геометрією ріжучих кромок (прямі або гвинтові). Існують різні стандарти, такі як DIN 206, DIN 208, DIN 212, DIN 219, DIN 311, DIN 8050, DIN 8090, DIN 9, які визначають параметри та допуски інструменту. Допуски, такі як H7, H8, H9, вказують на точність обробки отвору.
Для продовження терміну служби розгортки важливо очищати її після роботи, використовувати відповідне мастило та дотримуватися рекомендованих обертів. Використання розгортки з гвинтовими зубами краще підходить для переривчастих отворів або заготовок з внутрішніми порожнинами, оскільки це сприяє кращому відведенню стружки. Правильний вибір геометрії та матеріалу розгортки для конкретного завдання також значно впливає на якість обробки та довговічність інструменту.