Свердла центрувальні є спеціалізованим металорізальним інструментом, призначеним для створення високоточних центрових отворів у заготовках. Їхня основна функція полягає у попередньому позиціонуванні перед виконанням подальших операцій свердління, розсвердлювання, зенкування або нарізання різьби. Завдяки своїй конструкції з коротким робочим кінцем та потовщеним хвостовиком, центрувальні свердла мають високу механічну жорсткість, що мінімізує відхилення та забезпечує точне засвердлювання навіть при значних зусиллях подачі. Це дозволяє досягати необхідного допуску та високої якості оброблюваної поверхні.
Центрувальні свердла знаходять широке застосування у металообробній промисловості, зокрема на токарних, фрезерних та свердлильних верстатах. Вони є ключовим елементом для підготовки деталей до обробки між центрами, забезпечуючи стабільне та точне кріплення. Використання центрувальних свердел дозволяє уникнути зміщення основного свердла на початку роботи, що є критично важливим для отримання отворів з високою геометричною точністю. Крім того, вони можуть використовуватися для формування пілотних отворів, які слугують напрямними для свердел більшого діаметра, а також для одночасного зняття фаски, що покращує естетику та функціональність готового виробу.
Центрувальні свердла виготовляються з високоякісних матеріалів, що забезпечують їхню зносостійкість та довговічність. Основними матеріалами є швидкорізальні сталі (HSS), такі як Р6М5, Р9, Р18, Р6М5К5, а також їхні зарубіжні аналоги HSS-Co. Для обробки особливо твердих та жароміцних сталей, чавуну, титанових сплавів та інших важкооброблюваних матеріалів застосовуються центрувальні свердла з твердих сплавів марок ВК8, ВК6, ВК6М, ВК6ОМ. Твердість робочої частини свердел зі швидкорізальної сталі зазвичай становить 63-66 HRC.
Геометрія центрувальних свердел регламентується міжнародними та національними стандартами, такими як DIN 333, ISO 866, а також ГОСТ 14952-75. Ці стандарти визначають типи свердел залежно від форми центрового отвору:
Діаметри свердлильної частини центрувальних свердел варіюються від 0.5 мм до 10 мм, а діаметр хвостовика може перевищувати робочий діаметр у 2.5-3 рази, що забезпечує високу жорсткість інструменту.
Для вибору центрувального свердла важливо враховувати тип оброблюваного матеріалу. Для нержавіючої сталі, чавуну та загартованих сталей рекомендуються твердосплавні свердла (наприклад, з карбіду вольфраму марок ВК8, ВК6М, ВК6ОМ). Для м'яких сталей та сплавів підійдуть свердла зі швидкорізальної сталі, такі як HSS, Р6М5, Р9, Р18 або Р6М5К5.
Існує чотири основні типи центрувальних свердел: Тип А (конус 60° без запобіжного конуса), Тип B (конус 60° із запобіжним конусом 120°), Тип C (конус 75° без запобіжного конуса) та Тип R (дугоподібна форма). Тип A та B використовуються для центрових отворів з кутом 60 градусів, Тип C — для 75 градусів, а Тип R — для отворів дугоподібної форми.
Основними стандартами, що регулюють центрувальні свердла, є ГОСТ 14952-75 та міжнародні стандарти ISO. Наприклад, ISO 866:2016 визначає метричні розміри для центрувальних свердел Типу А (без запобіжного конуса), а ISO 2540 (Тип B) та ISO 2541 (Тип R) охоплюють інші типи.
Для досягнення точності важливо забезпечити надійне закріплення заготовки та свердла, уникати радіального биття (максимум 0.02 мм для твердосплавних свердел) та контролювати швидкість різання та подачу. Регулярне заточування ріжучої кромки та використання охолоджувальної рідини також сприяють підвищенню точності та довговічності інструменту.